Будівля
Дім, збудований Гансеном
Як виник Musikverein: ділянка на Рінгштрассе, проєкт Теофіла Гансена у стилі грецького храму, відкриття 1870 року, орган і дві зали за фасадом.
Забронюйте своє місце на концерт ↗Швидка відповідь
Будинок спроєктував данський за походженням архітектор Теофіл Гансен на землі, дарованій імператором Францем Йосифом I під час будівництва Рінгштрассе у 1863 році, а урочисте відкриття відбулося 6 січня 1870 року. Створений за взірцем давньогрецького храму, він вміщує вузьку позолочену Золоту залу та меншу Залу Брамса. Його акустика народилася з інтуїції Гансена, а не з акустичних досліджень.
Світське товариство і сюжет
Товариство друзів музики (Gesellschaft der Musikfreunde) у Відні було засноване 1812 року Йозефом Зоннляйтнером, другом Бетховена. Воно популяризувало музику через концерти, 1819 року заснувало Віденську консерваторію, а 1858 року — Wiener Singverein, і 1870 року звело власну будівлю. Коли 1863 року прокладали Рінгштрассе, імператор Франц Йосиф I надав товариству ділянку під нову концертну залу між Karlsplatz і Bösendorferstraße.
Архітектор
Теофіл Гансен народився в Копенгагені 1813 року, а 1837-го переїхав до Афін, де спроєктував Національну обсерваторію та дві з трьох будівель так званої Афінської трилогії. 1846 року на запрошення грецького мецената він прибув до Відня. Він став одним із найвизначніших архітекторів Рінгштрассе, а його найвідоміша робота тут — будівля Парламенту, також убрана в шати античного храму. 1884 року йому надали баронський титул, а 1891-го він помер у Відні.
Храм музики
Гансен спроєктував будівлю в неокласичному стилі давньогрецького храму, об'єднавши під одним дахом концертну залу та меншу камерну залу. Німецька Вікіпедія зазначає, що її колони, каріатиди та рельєфи фронтону наводять на думку, ніби це храм, зведений для музики. Урочисте відкриття відбулося 6 січня 1870 року. Один із головних меценатів, промисловець і ліберальний політик Ніколаус Думба, дав своє ім'я сусідній вулиці, а ще один, Сімон Сінас, також удостоєний згадки.
Золота зала
Велика зала, яку називають Золотою, має 49 метрів у довжину, 19 завширшки та 18 заввишки, вміщує 1744 сидячих місця та 300 стоячих. Її жвава акустика значною мірою завдячує інтуїції Гансена, адже він не міг спиратися на дослідження архітектурної акустики. Вузька форма «взуттєвої коробки», товсті штукатурні стіни та численні поверхні, що відбивають і розсіюють звук, забезпечують сильні бічні відбиття й тепле, насичене та чисте звучання. Саме тут 1913 року відбувся Скандальний концерт, і тут щороку проходить новорічний концерт.
Орган
Німецька Вікіпедія зазначає, що товариство обрало німецького органного майстра Фрідріха Ладегаста, який запропонував інструмент із 44 регістрами на трьох мануалах і педалі, і що Ладегаст передав завершену роботу в листопаді 1872 року. Антон Брукнер того року дав перший органний концерт на ньому. Нинішній інструмент було встановлено 1907 року австрійською фірмою Rieger, яку шанували такі музиканти, як Франц Шмідт і Марсель Дюпре, а 2011 року його було реконструйовано.
Зал Брамса
Друга за величиною зала будівлі до 1937 року була відома лише як мала зала, аж доки її не назвали на честь Йоганнеса Брамса, який у 1872 році був призначений музичним директором товариства. Серед його попередників на цій посаді були Карл Гайсслер і Антон Рубінштейн, а згодом директорами ставали Вільгельм Фуртвенглер, Герберт фон Караян і Густав Малер. Англійська Вікіпедія називає залу Брамса залою в стилі грецького Відродження, відзначеною за спокій і просту велич.
Що приховує товща води
У 2001 році австрійські архітектори Вільгельм Гольцбауер і Дітер Ірресбергер отримали замовлення на проєктування чотирьох нових залів під Золотим залом спільно з акустичним консультантом Карлом Берндом Квірінгом. Підземне розширення було завершено у 2004 році, і воно додало Скляний, Металевий, Дерев'яний та Кам'яний зали, які використовуються для концертів, лекцій і прийомів. Це не ті приміщення, на які діє квиток із цієї сторінки, — ним охоплено два оригінальні зали будівлі Гансена.
Джерела